Адміністративний позов чи позовна заява: у чому різниця і як правильно звертатись до суду

Коли особа стикається з порушенням своїх прав, перше питання — як звернутися до суду. І тут з'являються терміни, які звучать подібно, але означають різні речі: адміністративний позов чи позовна заява. Для пересічного громадянина ці формулювання здаються синонімами, але з точки зору права — це два принципово різних інструменти, які застосовуються у різних судових юрисдикціях. Неправильне тлумачення чи використання цих понять може обернутись не лише відмовою у відкритті провадження, а й втратою часу, коштів і шансів на захист своїх прав.

В українській судовій системі існує кілька юрисдикцій: цивільна, господарська, кримінальна та адміністративна. Термін позовна заява — загальний для більшості процесів. Це процесуальний документ, який подається особою, права якої порушено, для початку судового розгляду. Проте, коли ми говоримо саме про публічно-правові спори — спори з органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими особами — тоді правильним терміном буде адміністративний позов. І хоча за формою він є також заявою, саме слово "позов" підкреслює характер спору: проти суб’єкта владних повноважень.

Наприклад, якщо ви оскаржуєте рішення податкової інспекції, вимоги ТЦК, штраф за порушення карантину, або відмову в реєстрації ФОП, — ви звертаєтесь до адміністративного суду. Ваш документ буде називатися адміністративний позов, і він оформлюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ). Натомість, якщо ви розлучаєтесь, стягуєте борг з фізичної особи, ділите майно, визнаєте право власності чи подаєте на аліменти — це цивільна справа, а документ називається позовна заява у порядку Цивільного процесуального кодексу.

Отже, коли постає питання: адміністративний позов чи позовна заява — йдеться не лише про формулювання, а про юрисдикцію спору, компетенцію суду, порядок провадження, строки подання, навіть мову документа. Адміністративні позови мають свої особливості. Наприклад, строк на оскарження рішень органу влади — 6 місяців з моменту порушення права, або 1 місяць у разі оскарження дій посадової особи. У цивільних справах строки позовної давності — загалом 3 роки, хоча бувають винятки.

Ще одна відмінність — суб’єкт відповідача. У адміністративній справі ви позиваєтесь до суб’єкта владних повноважень. Наприклад, до військкомату, ЦНАПу, виконавчої служби, податкової, Міністерства оборони. У цивільній — відповідачем буде інша фізична чи юридична особа. Через це змінюються і докази, і логіка обґрунтування позову. Адвокат з адміністративних справ завжди діє по-іншому, ніж у цивільному процесі. Він має довести протиправність дій чи бездіяльності саме органу влади, а не лише факт порушення прав.

Нерідко бувають ситуації, коли позивач неправильно визначає тип спору. Наприклад, особа оскаржує рішення міської ради щодо землі і подає позовну заяву до цивільного суду. Суд відмовляє, бо це — публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в адміністративному суді. Втрата кількох місяців, повторна сплата судового збору, перенаправлення справи — і все через те, що не було консультації з адвокатом з адміністративного права.

Цікаво, що форма обох документів — адміністративного позову та позовної заяви — зовні схожа: реквізити сторін, опис обставин, правова позиція, вимоги, додатки. Але є важливі нюанси. У адміністративному позові обов’язково вказується норма, яка підтверджує статус відповідача як суб’єкта владних повноважень. Також додаються копії оскаржуваного рішення або документів, що підтверджують порушення права. Вимоги можуть бути не лише про скасування рішення, а й про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди, завданої незаконними діями держави.

Таким чином, ключ до розуміння різниці — у змісті спору. Якщо ваш опонент — держава, орган влади, чиновник — звертайтесь з адміністративним позовом. Якщо конфлікт — між фізичними чи юридичними особами — подавайте позовну заяву. Якщо сумніваєтесь — зверніться до юриста, який швидко проаналізує ситуацію, визначить юрисдикцію, складе позов і допоможе уникнути помилок. Правильний старт — це половина успіху в будь-якому судовому процесі.